Польща відзначає День Усіх Святих

День Усіх Святих у католицькій церкві відзначають з ІХ століття – його запровадив Папа Григорій IV у 837 році.

1 листопада Церква вшановує не лише офіційно визнаних Святих, тобто беатифікованих і канонізованих, а й усіх вірних померлих, життя яких було позначено святістю. Церква бачить в них своїх заступників перед Богом і приклад для наслідування.

У цей день люди приходять на кладовища, щоб запалити свічки та помолитися за померлих – своїх рідних та близьких. Відвідування могил – звичай, відомий майже всім народам і передається з покоління в покоління. Християни підхопили цю традицію й надали їй релігійного сенсу. У часи PRL (Польська Народна Республіка) 1 листопада було вихідним днем, але влада намагалася надати йому світського характеру і називала Днем усіх померлих.

На початку 20 століття в Польщі на День Всіх Святих з особливою шаною ставилися до жебраків та, так званих, «proszalnych dziadów», що зазвичай сиділи перед входом до церков і цвинтарів. До цієї нагоди господині пекли спеціальні дрібні хлібці, які називаються powałki або heretyczki. Пекли їх за день або два наперед, бо 1 листопада, коли душі предків поверталися до своїх домівок, заборонялося розводити багаття. Улюбленим місцем душ мала бути піч. Вважалося, що якщо в цей день хтось спече хліб, то оселі загрожує пожежа.

За традицією, випікали стільки хлібин, скільки в родині померло людей. Передаючи хліб жебракам, які, як вважалося, контактували з потойбіччям, їх просили помолитися за душі померлих. У деяких регіонах Польщі жебракам давали також крупу, м’ясо та сир. Хліб також підносили священику, щоб він помолився за душі тих померлих, про яких ніхто не пам’ятав.

Увечері 1 листопада родина збиралася вдома, щоб разом помолитися за померлих. На столі, святково вкритому білою скатертиною, господині залишали хліб, щоб померлі «відвідувачі» домівки не пішли голодними. Звичай «годувати спочилих» виріс із дохристиянської традиції, коли на могили клали хліб, мед і кашу. Часто «прабатьківські» церемонії влаштовували на цвинтарях або в сусідній каплиці. Закликали душі померлих, накривали столи й співали – вірили, що це принесе полегшення душам тих, хто відійшов у Вічність.

Ще однією особливістю свята стало розпалювання багаття. Спочатку це робили на роздоріжжі, показуючи напрямок блукаючим душам, які могли б погрітися біля багаття. Нині лампади та свічки,  які є символами пам’яті померлих, запалюють на могилах і цвинтарях. Ми також приносимо пожертву на, так звані, wypominki, записуючи імена померлих з проханням до Церкви помолитися за них.

Наступного дня після Дня Всіх Святих (тобто 2 листопада) відзначається Dzień Zaduszny. Для християн це день молитов за всіх віруючих у Христа, які пішли з цього світу, але перебувають у чистилищі і потребують наших молитв, щоб бути спасенними.

За матеріалами PAP