День Усіх Святих у католицькій церкві відзначають з ІХ століття – його запровадив Папа Григорій IV у 837 році.
1 листопада Церква вшановує не лише офіційно визнаних Святих, тобто беатифікованих і канонізованих, а й усіх вірних померлих, життя яких було позначено святістю. Церква бачить в них своїх заступників перед Богом і приклад для наслідування.
У цей день люди приходять на кладовища, щоб запалити свічки та помолитися за померлих – своїх рідних та близьких. Відвідування могил – звичай, відомий майже всім народам і передається з покоління в покоління. Християни підхопили цю традицію й надали їй релігійного сенсу. У часи PRL (Польська Народна Республіка) 1 листопада було вихідним днем, але влада намагалася надати йому світського характеру і називала Днем усіх померлих.
За традицією, випікали стільки хлібин, скільки в родині померло людей. Передаючи хліб жебракам, які, як вважалося, контактували з потойбіччям, їх просили помолитися за душі померлих. У деяких регіонах Польщі жебракам давали також крупу, м’ясо та сир. Хліб також підносили священику, щоб він помолився за душі тих померлих, про яких ніхто не пам’ятав.
Увечері 1 листопада родина збиралася вдома, щоб разом помолитися за померлих. На столі, святково вкритому білою скатертиною, господині залишали хліб, щоб померлі «відвідувачі» домівки не пішли голодними. Звичай «годувати спочилих» виріс із дохристиянської традиції, коли на могили клали хліб, мед і кашу. Часто «прабатьківські» церемонії влаштовували на цвинтарях або в сусідній каплиці. Закликали душі померлих, накривали столи й співали – вірили, що це принесе полегшення душам тих, хто відійшов у Вічність.
Наступного дня після Дня Всіх Святих (тобто 2 листопада) відзначається Dzień Zaduszny. Для християн це день молитов за всіх віруючих у Христа, які пішли з цього світу, але перебувають у чистилищі і потребують наших молитв, щоб бути спасенними.
За матеріалами PAP