Анджей Дуда: «Імперська Росія знову прагне підкорити інші країни»

«Російський імперіалізм у війні проти Центрально-Східної Європи» – стаття Президента Республіки Польща під такою назвою присвячена 83-й річниці початку Другої світової війни і радянської агресії проти Польщі. Матеріал було опубліковано у провідних європейських медіа англійською, французькою, італійською та іспанською мовами. Своєю чергою, подаємо його виклад українською.  

«Вибух Другої світової війни, початком якої стало вторгнення нацистів Третього Рейху в Польщу 1 вересня 1939 року, є однією з подій, яку щорічно згадують у всій Європі. Проте дата агресії Радянського Союзу проти Польщі – 17 вересня 1939 року – на Заході не настільки відома. Тому я вважаю, що необхідно постійно нагадувати про цю подію, яка вирішила долю моєї Батьківщини та інших країн Центрально-Східної Європи – на наступних півстоліття. Бо якщо сьогодні ми, поляки та інші народи нашого краю, часто стверджуємо, що знаємо Росію і розуміємо її імперську мотивацію краще, ніж Захід, то ми говоримо це саме тому, що маємо історичний досвід, символом якого є 17 вересня.

Вступ Червоної армії на територію Польщі через два з половиною тижні після нападу вермахту і люфтваффе був виконанням положень секретної частини пакту Гітлера і Сталіна, підписаного 23 серпня 1939 року керівниками двох дипломатій: Ріббентропом і Молотовим. Дві тоталітарні імперії уклали союз, розділивши між собою доти незалежні країни Центральної Європи. Західна частина Польщі, а також Литва та Румунія мали опинитися у сфері впливу Німеччини, а східна частина Польщі — у радянській зоні, як і Латвія, Естонія та Фінляндія.

Найважливішим результатом пакту для моєї нації була спільна ліквідація незалежної польської держави та поділ нашої території між двома окупантами: нацистською Німеччиною та комуністичною Росією. Інші положення договору в наступні два роки були частково змінені. Фінляндія зберегла свою індивідуальність завдяки Зимовій війні 1940 року. У свою чергу, Литва, після епізоду відносної незалежності, була поглинена Совєтами. Однак детальні зміни не вплинули на найважливіше правило пакту: долю націй і держав нашого регіону Європи тепер визначали два імперіалізми: гітлерівський і сталінський.

Під час німецької окупації Польща зазнала величезних людських і матеріальних втрат. Нацисти вбили 6 мільйонів громадян Республіки Польща, у тому числі майже 3 мільйони польських євреїв. Вони зруйнували та спалили тисячі польських міст і сіл, у тому числі й столицю країни – Варшаву. Вони пограбували незліченну кількість матеріальних і культурних благ – приватних і державних – які так і не повернулися в мою країну. Лише кілька винуватців німецького геноциду та винищення, військових злочинів, масового терору та грабунку після війни постали перед трибуналами в Нюрнберзі та Варшаві та понесли заслужене покарання.

Проте злочини нацистської Німеччини були принаймні морально засуджені всім вільним світом. На жаль, інакше було зі злочинами комуністичної Росії, які залишалися безкарними й часто забутими.

Що принесла нам радянська окупація понад половини довоєнної території Польщі? Це призвело до Катинського розстрілу: знищення 22 тисяч в’язнів – офіцерів Війська Польського, поліцейських та солдатів, а також чиновників та інших політичних в’язнів. Їх розстрілювали всупереч усім міжнародним конвенціям, бо Сталін визнавав їх непримиренними ворогами комунізму і вірними своїй батьківщині патріотами. Це призвело до депортації півмільйона моїх співвітчизників до трудових таборів і місць примусового поселення Сибіру та азіатської частини СРСР; значна частина їх так і не повернулася з цієї «нелюдської землі», вони померли на засланні. Це принесло жорстокий терор НКВД та ідеологічне виховання, знищивши польську ідентичність і національну традицію, примушуючи дітей вивчати принципи комунізму та змушуючи їх зректися своєї віри.

Усе це знаємо не тільки ми, поляки. Прибалтійські народи: естонці, латиші та литовці знають це однаково добре. А також інші народи, які опинилися в радянській сфері впливу після перемоги Росії над Третім Рейхом.

Пакт Гітлера і Сталіна розпався менше ніж через два роки, коли 22 червня 1941 року Німеччина напала на сталінську Росію. Але принцип, що долю країн Центральної та Східної Європи вирішували не їхні вільні нації, а правителі імперських держав, залишався в силі.

Радянська влада перемогла нацистів і в 1945 році захопила всю територію Польщі та інші країни на захід і південь, аж до Ельби, Дунаю та Драви. Деякі з них вони включили безпосередньо до радянської держави як федеративні держави – такою була доля балтів, білорусів та українців. В інших вони встановили маріонеткові уряди з місцевих комуністів, повністю підпорядкованих Москві – так сталося в Польщі, Чехословаччині, Румунії, Угорщині, Болгарії та східній Німеччині.

Поразка Третього Рейху не принесла нашим народам омріяної свободи. Залежність від Російської імперії тривала аж до падіння комунізму – загалом півстоліття!

Лише демократичні зміни, розпочаті в 1989 році польським рухом «Солідарність», призвели до справжнього визволення поляків та інших народів Центрально-Східної Європи, які відновили власні суверенні держави. Більшість із них поступово стали повноправними членами НАТО і Європейського Союзу.

Незалежність країн нашого регіону завжди була сіллю в оці російських імперіалістів. Тому, щойно Москва оговталася від шоку втрати сталінської сфери впливу, вона почала намагатися відбудувати імперію. Ми пам’ятаємо військовий напад на Грузію 2008 року. Ми також пам’ятаємо про жорстоке придушення рухів за незалежність у Білорусі та Україні кілька разів. Зрештою, ми пам’ятаємо про ворожу політику Росії щодо незалежної України, збройну анексію Криму та Донбасу у 2014 році, а насамперед – повномасштабну геноцидну війну з суверенною Українською державою, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Для народів нашого регіону, пам’ятаючи історичний досвід, який символізує сьогоднішня дата – 17 вересня – немає сумніву, що імперська Росія знову прагне експансії в інші країни. Вона хоче того ж, що і в 1939 і 1940 роках, коли діяла в союзі з нацистською Німеччиною, і в 1945–1991 роках, коли самостійно керувала нашими країнами.

Росія завжди хоче влади над усією Центральною та Східною Європою. Але вільна Польща, вільна Україна й всі інші незалежні держави нашого краю ніколи на це не погодяться. Для наших націй це питання життя і смерті, збереження ідентичності та виживання. Це питання нашого майбутнього, безпеки та процвітання».

Анджей ДУДА, Президент Республіки Польща

Джерело та фото: prezydent.pl