Криза може стати стимулом для інновацій – прогноз Saxo Bank на 4 квартал 2022 року
«Кожна нова криза є унікальною, і наша реакція на неї катапультує суспільство на новий шлях», — стверджує Пітер Гарнрі, керівник відділу стратегії фондових ринків Saxo Bank, і наголошує, що «нинішня криза нічим не відрізняється».
«Все більше доказів свідчить про те, що енергетична криза відродить такі концепції, як самодостатність, прискорить зелений перехід у Європі та започаткує потенційне відродження Африки. Найголовніше, вона прискорить деглобалізацію, оскільки світова економіка розпадеться на дві конкуруючі системи, з Індією як найбільшою невідомою», – пише Пітер Гарнрі.
Експерт не сумнівається, що світ переживає найбільший енергетичний шок з кінця 1970-х років, а вартість первинної енергії по відношенню до ВВП цього року зросла на 6,5%. «Це сильно впливає на споживачів, які обмежують своє споживання, змушує заводи скорочувати виробництво, а політиків ЄС – створювати економічні плани нормування, оскільки майбутня зима чинить ще більший тиск на і без того важкий енергетичний сектор. За даними Міжнародного енергетичного агентства, 81% первинного енергопостачання світової економіки надходить від вугілля, нафти та природного газу, а основним джерелом зростання є країни, що не входять до ОЕСР», – пояснює Пітер Гарнрі.
Енергетична криза повільно вщухне, оскільки світова економіка природним чином адаптується до шоку та вищих цін, але це пристосування може зайняти багато років. Проблема, з якою стикаються найбільші економіки світу, полягає в тому, що гнучкість постачання викопного палива є низькою, а перехід на «зелене» прискорює електрифікацію, створюючи величезний тиск на невикопні джерела енергії.
Як стверджує Пітер Гарнрі, Китай багато років говорив про самозабезпечення, і тепер Європа дотримується того ж тону щодо своєї енергетичної та оборонної політики. Європа вже була лідером зеленої трансформації та має найбільш енергоефективну економіку у світі, але енергетична криза та незалежність від російської нафти та газу все ще є для неї болючим процесом. Проте існують можливості, пов’язані з кризами, і поточна енергетична криза прискорить енергетичний перехід у Європі.
Експерт вважає, що протягом наступних 10 років енергетичний і оборонний сектор Європи зазнають радикальної трансформації та стануть більш конкурентоспроможними. Однак у короткостроковій перспективі Європейський Союз обмежить ринкові сили, встановивши граничні ціни, які захистять споживачів від зростання цін, але також подовжать перехідний період, водночас збільшуючи фінансовий ризик для уряду, щоб покрити витрати на енергію.
Одним із недооцінених аспектів деглобалізації та прагнення Європи до енергетичної незалежності є потенційні наслідки для Африки. Бажання Європи стати незалежною від Росії в плані ресурсів означає, що Африка повинна заповнити цю прогалину. В результаті Європа почне прямо і в довгостроковій перспективі конкурувати з Китаєм за ресурси на африканському континенті, що пов’язано з подальшою геополітичною напругою. Індія опиниться в центрі цих подій: чи зможе найбільш густонаселена країна світу зайняти справді нейтральну позицію щодо деглобалізації чи вона буде змушена зробити важкий вибір?
