Самійло Корецький – героїчні пригоди православного шляхтича, який вразив своїми подвигами всю Європу
Грудень 1611 року. Москва, Кремль. Гарнізон Речі Посполитої боронить позиції і відбиває атаки московських військ. Стримують ворога, луплять його чим можуть. Але час не на їхній стороні – даються взнаки фізична втома, виснаження та нестача продовольства. Нестача в даному випадку означає відсутність. Зігріває одне – надія.
І сподівання виправдалися. Коли здавалося, що вже все, кінець, до гарнізону пробивається загін козаків. На чолі – Самійло Корецький, православний шляхтич, відчайдушний воїн, лицар. Його загін з усього 500 козаків зробив неймовірне і неможливе. Гарнізон було врятовано.
Прізвище Корецький чітко вказує на місце народження нашого героя – місто Корець на Волині. Тоді це було одне з найбільших міст. Рік народження 1586.
Освіту здобув Самійло у одному з найпрославленіших та найкращих університетів Європи – Лейденському (Нідерланди). Після навчання, щ обуло природнім для представників шляхетних династій, пішов на службу до коронного війська Речі Посполитої. Впродовж 1608–1611 рр. Корецький воював проти Московського царства. 4 липня 1610 року брав безпосередню участь у переможній битві поляків проти росіян під Клушином.
Після смерті смерті батька Самійло отримує князівський титул. Його володіння простягають далеко за межі кореччини, він один з найбагатших магнатів. Але військову службу не полишає і разом із Стефаном Потоцьким здійснює походи до Молдавії.
У 1616 році в одній із битв Самійло Корецький потрапляє до турецького полону. Його кидають до камери у Едикуле – Замку семи веж у Стамбулі. Пробув він там відносно недовго – рік. Його слуга, за сприяння місцевих християн та послів франції і англії, зумів передати Корецькому напилок та мотузку. І князь тікає з в’язниці.
Певний час переховується у місті, а далі торговельним судном вирушає до Сіцилії. Дорогою на судно нападають пірати. Самійло Корецький, затятий рубака і командир, збирає команду і не просто відбиває напад, а й захоплює піратське судно.
Слава про відчайдуха шириться Європою. Вражений вчинками та подвигами Самійла, його запрошує на аудієнцію Папа Римський Павло V. Надходить привітання і від англійського короля. А на батьківщині про Корецького, оборонця руських земель, складають пісні та вірші.
Повернувшись додому Самійло Корецький знову бере участь у різних походах, бореться із ворогами християнської віри. Річ Посполита вкотре втрутилась в молдовські справи й Османська імперія прийняла цей виклик. Корецький під командуванням гетьмана Жолкевського, з яким не раз перемагав, рушили на південь. Щоб через кілька тижнів зазнати нищівної поразки від османів.
У битві під Цецорою загинув гетьман і десятки шляхтичів. Самуїла Корецького знову ув’язнили в Єдикуле.
За нього вболівали та домовлялися про викуп аристократи майже всієї Європи. Польський король, Збаразькі і Ходкевичі готові були заплатити будь-який викуп. Навіть англійський король Яків І Стюард клопотав за волинського князя. Але даремно. Османи надто боялися і ненавиділи Корецького.
Його стратили. Це трапилося 27 червня 1622 року. Але навіть перед смертю він не втрачав бойового духу – вихопв ніж в одного з катів і заходився завдати їм ран. Втім, сили були не рівними. Корецького вбили.
Турки довго відмовлялися віддавати навіть тіло Самійла, однак Сврешті решт спокусилися на гроші.
Тіло Самійла законсервували в смолі та привезли до його рідного Корця, де і поховали в костелі францисканців.
